неділя, 14 лютого 2016 р.

Дива півострова Огрінь



Дива півострова Огрінь
 Землі, на яких розташувався нинішній Самарський район Дніпропетровську, а саме території: Придніпровську, Старої Огріні, Чаплів ще пам’ятають стоянки древньої людини, заможні поселення Київської Русі, зимівники запорізьких козаків

 Перше місто – Пересічень!
Згадуючи часи заснування першого міста на території Дніпропетровська, варто сказати про те, що на лівому березі нинішнього обласного центру, при впадінні ріки Самари в Дніпро(територія Придніпровську), ще у IX-сторіччі існувало головне Улицьке слов’янське місто Пересічень. 






Чому саме тут воно розмістилося? Бо то були заможні землі, а поруч, Дніпром, проходив знаменитий «шлях з варяг у греки». Він мав важливе торгове та військово-стратегічне значення для Давньоруської держави. Нажаль через побудову Дніпровської ГЕС в 1932 році, велика частина території старовинного полісу опинилася під водою. Тож на сьогодні історикам, аби остаточно довести існування тут Пересічення, – треба чимало попрацювати. Та навіть проведені археологічні розвідки принесли чималі результати. Під час них виявлене слов’янське городище з кількома квадратами міста, що включало: напівземлянки, майстерню виготовлення мідних котлів і декілька скляних майстерень. Одначе, дослідниками до сьогодні ніяких міських стін не знайдено. То чи це означає, що жителі Пересіченя не мали ворогів? Старовинні літописи свідчать про інше: столиця улиців мав чисельних ворогів й її мешканці вимушені були тримати облогу варягів. Тож, скоріше за все, укріпні споруди таки існували на території нинішнього Ігренського півострова. Та вони не були штучними - розташовувалися з урахуванням особливостей місцевості. В минулому ж уся та територія, де зараз знаходиться житловий масив Придніпровськ, селище Чаплі, і частина Старої Огріні, - були єдиним скелястим островом, що мав мальовничі урвища та омивався з одного боку рікою Шиянкою, з іньшого - Дніпром. Тож Пересічень був справжнім природним містом-фортецею! Коли приблизно 940 року його захотів захопити воєвода князя Ігора, Свенельд з варязьким військом, – ворогові прийшлося не солодко.

Протягом трьох років мужньо стримували облогу варягів жителі Пересіченя.
Та ті таки перемогли. Підкорити Пересічень було для варягів дуже важливо, - це відкривало їм шлях Дніпром. Врешті місто скорилося та вимушене було платити загарбникам данину. У 13 сторіччі Пересічень знову осаджений і зруйнований, та невдовзі його поновлено. Одначе, вже не мало місто свого попереднього славетного статусу. Тут довгий час існувало поселення бродників, що займалися полюванням, рибалкою і торгівлею. От і запорізькі козаки згодом теж облюбували ці щедрі на дари місцини – мали зимівники: рибалили, займалися мисливством, вартували на місцевих курганах.
 Чаплянське економічне диво
 Поруч з Придніпровськом знаходиться селище Чаплі, що сьогодні є одним з най віддалених районів обласного центру та ще й одним з менш інфраструктурнорозвинутих. Одначе колись тут було усе інакше. Мало хто знає з місцевих мешканців, що історія Чаплів –налічує кілька віків. Ще до офіційно визнаного Російською Імперією виникнення села в XVIII столітті, тут були заможні вольні козацькі хутори. З 1780 року села Огрінь та Чаплі стали належали князю Прозоровському. Підприємливий господар часу не гаяв - облаштував тут справжній бізнес-комплекс: суконну і шкіряну фабрики, цегляний завод та ще й винокурню, бо полюбляв вино. Ще в селі Чаплі розмістилися два водяні і два вітряні млини. Місцеві жителі виявилися працьовитими, тож Прозоровському доводилося лишень гроші рахувати. Та й тутешні села мали свій розвиток.
Наприкінці ж XIX – на початку ХХ століть власником цих земель став Іларіон Іванович Воронцов-Дашков (1837 - 1916) - видатний державний діяч останнього періоду Російської імперії.

 Він теж не обійшов увагою промислово - економічні можливості Чаплів. Тож головна економія всіх дніпровських маєтків графа Воронцова-Дашкова розташовувалась саме при Чаплях. Тут були: кам'яний особняк управителя , контора, чисельні комори, стайні, сараї. Працювали велика лісова пристань, лісопильний завод, сукновальня, водяний млин, дві каменоломні й завод племінної худоби. Тож, Чаплі до революційних подій та до побудови ГРЕС були своєрідним раєм на землі.
Загалом, у «Огрінькій долині», що межувала з Шиянкою, зберігався певний мікроклімат, що допомагав навіть визрівати добре винограду! А скільки птаства жило поруч, у плавнях! От і свою назву хутір і село Чаплі отримало саме за велику кількость чапель що жили у цій місцині.
Та заможність земель й працьовитість жителів – не захистили Чаплі від руйнації. Перед революцією 1917 р. село нараховувало вже 600 дворів і близько 3000 мешканців. Проте більшовикам цей розвинутий центр був не цікавий. Й господарство Ігрені та Чаплів за них занепало. От і досі ці місцини мов загублені у часі: ані транспорту гідного, ані доріг, та ще й води к колодязях нема.
Русло ж Шиянки в багатьох місцях замулене й вода часто затоплює будинки жителів. Такі от проблеми, не князівські мають Чаплі. От і пам’ятника славетному земляку, Валеріану Підмогильному, що є одним з найвидатніших українських письменників 1920 - 1930-х рр. досі у селищі не побудовано. Та, сподіваємося, що часи розквіту Чаплів та території земель колишнього Пересіченя – ще попереду. Бо ж як ми не навчимося поважати власне минуле та його героїв – не матимемо майбутнього.

Немає коментарів:

Дописати коментар